© 2015  Anatoly Sokolyansky.     Анатолий Соколянский.

  • Facebook Basic Black
  • LinkedIn Basic Black

Всі ЗМІ перетворяться на інформаційні агенції?

 

Головний редактор The Vox Езра Клейн пророкує видавцям долю інформаційних агенцій у світі, де контент отримують через великі платформи. Чому це так, добре це чи погано для медійників та чи потрібна їм у такому разі власна аудиторія, читайте у перекладі його статті.

 

“…Я збираюся зробити декілька прогнозів щодо майбутнього медіа, і разом із ними даю уточнення, котре супроводжує усі прогнози: вони можуть виявитися повністю хибними. Медіа розвиваються швидко, і те, що зараз видається беззаперечним трендом, за рік може здаватися просто об’їзною дорогою. (Пам’ятаєте, наприклад, коли вийшов iPad, додатки на ньому повинні були врятувати журналістику? Лол).

Проте моє припущення таке: за три роки для новинарів, навіть найскромніших за масштабами, публікація контенту перетвориться на комбінацію постів на власному сайті, у власних мобільних додатках, у Facebook Instant Articles, Apple News, Snapchat, RSS, Facebook Video, Twitter Video, YouTube, Flipboard та на деяких великих платформах, яких ми поки що не можемо назвати. Найбільші видавці використовуватимуть для публікації усі ці платформи одночасно.

Це звучить дивно, але насправді тут немає нічого дивного: публікація на усі платформи буде автоматизованою. Журналісти писатимуть статті, а системи управління контентом обережно направлятимуть їх у Facebook, Snapchat чи Apple News. Тут насправді немає нічого нового – саме так зараз працюють RSS-стрічки.

Проте таких платформ буде більше, і їхній вплив буде значно більшим. Аудиторія RSS обмежена. Аудиторія сторонньої платформи здоровенна. Видавці майбутнього стануть інформаційними агенціями нинішнього дня, роздаючи свій контент великій кількості платформ, які вони не контролюють.

 

Світла сторона долі інформаційної агенції – доступ до потенційної аудиторії: вона неосяжна та різноманітна. Проте ймовірна темна сторона – це інновації. Інформаційні агенції повинні постачати такий продукт, який може використати кожен із їхніх підписників – незважаючи на те, як він, наприклад, публікує свою газету. Тому історія, яку виготовляє інформаційна агенція, повинна бути простою. Новини, що їх розсилає Associated Press своїм клієнтам, не можуть бути такими ж інноваційними, як сюжети, котрі New York Times або ж Washington Post готують для своїх перших шпальт.

Бути інформаційною агенцією: світлий бік

Є одна величезна та зрозуміла вигода від такого ходу подій для новинарів – аудиторія! І мова не лише про ту саму аудиторію, розпорошену між більшою кількістю сайтів. Платформи дають доступ до нової аудиторії: люди, котрі могли взагалі жодного разу не заходити на vox.com, тепер отримуватимуть новини від Vox через соціальні мережі, додатки за інтересами або ж кураторський контент платформи.

Наприклад, відео Vox про роль євро у грецькій кризі. Це була далеко не найпопулярніша публікація на vox.com про Грецію – тому що на сайті аудиторія краще читає довгі, насичені текстом пояснювальні статті та аналітику. Проте його переглянули на Facebook понад 4 млн разів. Включно з тими, я так розумію, хто не читає Vox і загалом не цікавиться детальними поясненнями щодо європейської валютної політики. Але хто при тому був занепокоєний новинами про грецьку кризу, і раптом став нашою аудиторією.

Наша основна місія – розтлумачувати новини людям, яких вони хвилюють, тому це була для нас велика перемога. І це причина мого оптимізму щодо прийдешнього світу платформ. Тривалий час основною проблемою новинарів було те, що люди, котрі використовують наш продукт, частіше за все його не потребують. Люди, що постійно заходять на Vox чи New York Times, і так читають новини. Проте деяка частина аудиторії, що бачить наш контент у Facebook, зазвичай новин не читає. Я це обожнюю.

 

Бути інформаційною агенцією: темний бік

Моє найбільше розчарування новими медіа – у деякі моменти навіть включно із Vox – це те, наскільки ми схожі на старі медіа. Більшість із нас, навіть digital-native ЗМІ, досі публікуюсь статті, які можна – за декількома винятками – роздрукувати, скріпити у номер і кинути підписникові на поріг. І доки це відбувається, ми можемо бути упевнені, що не використовуємо на повну потенціал нових технологій.

Але ж тут стільки потенціалу! Довжина більше нічого не означає: опублікувати 100 тисяч слів так само дешево, як 100 слів. Цифровий текст може нескінченно оновлюватися, тому немає необхідності писати нову статтю, коли в історії відбуваються найменші зміни. Цифрові історії можуть бути інтерактивними – читачі можуть вводити свою інформацію, і стаття може змінюватися залежно від неї. Це й справді надихає, і зараз ми тільки починаємо виявляти, як найкраще використовувати такі можливості.

Тому зараз ми розробляємо такі продукти, як стоси карток Vox – оновлювані тематичні гайди, які можна опублікувати де завгодно у вебі через embed. Або ж соціальний фічер від Upshot, що створює нову статтю залежно від того, де ви живете. Чи анотації у поп-апах, які починає використовувати Vox (ними вже користуються Grantland, Medium, New York Magazine). Або ж гляньте The N-Word від Washington Post. Чи What Is Code? від BusinessWeek.

Проте навіть зараз правила дистрибуції контенту на платформи м’яко обмежують інноваційність. Щодня у Vox ми мусимо вибирати: оновлювати існуючу статтю новими деталями чи писати нову. З одного боку, оновити стару новину – найкращий вихід для економії ресурсів та забезпечення інтересів наших читачів. З іншого – Facebook песимізує нас, коли ми постимо той самий лінк кілька разів за кілька днів, і тому оновлена стаття не має ніякого сенсу на Facebook. Ми можемо обійти це, створюючи ще одну статтю (і новий url) і додаючи туди лише одну нову деталь, тоді для Facebook це буде новий контент. Проте це одразу розчарує та заплутає Google.

І таких невеличких дилем всередині системи дистрибуції контенту існує безліч, і вони тихо, проте дуже наполегливо, штовхають індустрію до статусу-кво. І це не тому що Facebook, Google чи хтось іще намагається зупинити інновації – а тому, що усі ці сервіси не можуть підтримувати усі креативні ідеї.

Тому давайте заглянемо на три роки вперед. Уявімо, що справа не лише у дистрибуції. Тепер кожна стаття повинна працювати у системах, створених Facebook, Apple, Snapchat, Flipboard, розробниками мобільних додатків та ін. Навіть якщо ці системи чудові – і, багато в чому, вони такими й будуть, – вони не будуть однаковими. І дуже швидко матимемо ефект спільного знаменника: статті, які прочитає найбільша кількість людей, будуть тими статтями, що працюють на усіх платформах. Тому який вже сенс витрачати енергію на інноваційні, креативні статті? Навіщо стільки часу працювати над сюжетом чи форматом, який побачить лише ваша власна аудиторія?

Те саме відбувається з дизайном сайтів. Навіщо розробляти нову систему анотацій на власному сайті, якщо її неможливо перенести на інші платформи? Навіщо створювати інтерактивне відео, якщо його неможливо запостити на Youtube і Facebook? Який сенс у новій рекомендаційній системі контенту, якщо у Snapchat ніхто її не побачить?

Звісно ж, на ці запитання є відповіді. Власна аудиторія все ще матиме значення, навіть якщо вона менша. Прекрасні інтерактивні кейси перемагатимуть на фестивалях. Можна побудувати щось корисне для Facebook і отримати більше лайків своєї сторінки. Бренд важливий, і у прийдешньому світі може мати ще більше значення. І чорт, якби кожен у журналістиці хотів більшої аудиторії, усі пішли б на телебачення, а якби усі хотіли більше грошей – пішли б на Волл Стріт. У майбутньому, як і зараз, медійні організації робитимуть великі, амбітні речі – тому що вони хочуть робити великі й амбітні речі, навіть якщо вони так швидко не конвертуються у прибутки.

Проте інновації вповільняться. Схема вливання великих коштів у редакційні проекти, що працюють на власну платформу, буде під загрозою. Великі видавці – принаймні ті, що продають охоплення рекламодавцям, а не підписки лояльній аудиторії – стануть схожими на інформаційні агенції і працюватимуть з багатьма платформами. І так само, як сьогоднішні інформаційні агенції, вони будуть абсолютно необхідні, але заразом це зробить їх не такими експериментальними, як зараз, коли вони працюють в основному на власну платформу”.

 

Please reload

Featured Posts

I'm busy working on my blog posts. Watch this space!

Please reload

Recent Posts

October 13, 2015